Історія села

Перша писана згадка про села Ружичанка та Карпівці зустрічається в актах XVI століття. Село Ружичанка в той час було невеликим хутором, який був приписаним до села Карпівці (КПІМ, арх.мат. №793). Документальні дані говорять, що у XVI столітті землі цих населених пунктів належали знатним польським магнатам Волконським. Існувала фільварково-панщинна система господарства, яка використовувала працю селян-кріпаків. Панщина становила 2-3 дні на тиждень. Крім землеробства в селах була розвинена гончарна справа (залишки кар'єрів глини-сивухи на території села).

За період XVIдо початку другої половини XVIII ст. Ружичанка переходить внаслідок купівлі-продажу від одного пана до іншого. Останнім поміщиком - володарем Ружичанки були поміщики Чарторійські. В 1837 році володіння Чарторійських були конфісковані із-за участі їх у національно-визвольному русі 30-х років XIX століття (Польське повстання 30-31 років).

Землі села Ружичанка були передані військовому відомству для організації військових поселень. Село стало військовим поселенням, яке увійшло до складу новоствореної Києво-Подільської округи військових поселень.

Жителі стали солдатами-землеробами. Вони обробляли землю, забезпечували себе продовольством і разом з тим несли військову службу. Існував суровий режим, який до дрібниць регламентував життя кожного поселенця. Доведені до відчаю важкими умовами життя і праці поселенці сіл Ружичної і Ружичанка у 1845 році відновились працювати і склали скаргу. На розгляд скарги прибув Інспектор військових поселень граф Нікітін. Він влаштував екзекуцію, після чого багатьох поселенців було вислано до Херсонської губернії, а на їх місце в Ружичанку переселили людей з Бахматовець, Бозулинець та військових служилих людей. Звідси і пішли прізвища, широко розповсюджені в Ружичанці: Маліків, Шевчуків, Петрових, Макарових, Степанових.

У І857 році військове поселення було ліквідоване. Поселенні села Ружичанка стали державними селянами, а село державною слободою.

Село Карпівці так і залишалось поміщицьким селом аж до 1917 року. В переддореформлені роки село Карпівці належало поміщику графу Крузеру. а згодом барону Майделю. В 1845 році в селі Карпівці було 276 чоловік селянського населення, з них тяглих - 19, напівтяглих -огородників - 4, бобилів - 2. Всього землі в маєтку поміщика Крузера було І246 десятин, селянам же належало 342 десятини орної землі, під садами і огородами 37 десятин, сінокосної землі - 57 десятин (Хмельницький облдержархів Ф.Р. - 747 оп.1). Селяни відробляли барщину по 2-3 дні в неділю.

Згідно аграрної реформи 1861 року указом від 16 серпня 1863 року селян с. Ружичанка переведено до розряду селян-власників і обкладено викупними платежами строком на 44 роки.

У цьому ж році в селах відбулося повстання селян, викликане несправедливими діями поміщиків та уряду щодо аграрної реформи 1862 року.

В 1885році в селі Ружичанка та Карпівці відкрились церковно-приходські школи. Діти вивчали грамоту і Закон Божий. 1890 році в школі села Ружичанка навчалося 14 дітей, першим учителем був Василь Довганюк.

В 1906 році під впливом революції 1905-1907 рр. в селах відбулось велике заворушення селян. За організацію заворушень в с.Карпівці громадян Адамкова Максима, пастуха Володимира та Пруса Нестора по ст.ЗЗ було засуджено "на і місяць утримання в тюрмі" ( протокол суду №933 від 13 липня 1906 року).

Відомість про селянське землевпорядкування   1906 рік

 

 

Ружичанка

Карпівці

Селянських дворів

288

248

Населення

1617

758

Землі селянського володіння

1623 дес.

468 дес.

Господарства,  що  володіли  польовою

311

140

землею

10

-

10 і більше десятин

32

6

5 десятин

39

36

4 десятини

74

22

2 десятини

36

18

1 десятина

22

16

менше 1 десятини

 

 

Безземельні

1

2

Хмельницький облдержархів Ф.Р. -747, оп.1, ст. 2 арк. 41-42.

 

1 серпня 1914 року - початок Першої Світової війни. Із сіл Ружичанки і Карповець було забрано майже половину працездатного чоловічого населення.

Даних про кількість загинувших односельчан на фронтах Першої Світової війни встановити не вдалося. Житель села Ружичанка Голуб М.В. за героїзм, проявлений на фронтах війни нагородженим трьома Георгіївськими Хрестами.

Два жителі с.Ружичанка - МалікЙ.І. та Степанов Й.І. були свідками збройного повстання у Петрограді в листопаді 1917 р. А весною 1918 року було встановлено Радянську владу в селах Ружичанка та Карпівпі.

З серпня 1918 року наші села знаходяться під владою австро-угорців і їх ставленика - гетьмана Скоропадського. Окупанти вдалися до терору, примушували селян повертати поміщицьке майно і землі. "Одного осіннього дня в село Ружичанка прибув загін німців. Вони наказали зігнати жителів села на майдан і вимагали від селян виявити більшовиків та активістів Радянської влади ... В цей день багатьох селян посікли шомполами окупанти, а одного (Дзюбія) поставили, під стіною і на очах усіх присутніх розстріляли" (газета "Червоний кордон" від 7 листопада 1926 року).

З середини листопада 1918 року села під владою Директорії, керівна роль в якій належала В. Винниченкові та С.Петлюрі.

В період громадянської війни (1918-1920 рр.) в селі Ружичанка було створено комітет незаможних селян (КНС). Першим головою КНС був Люлькун Панас.

18 листопада 1920 року окрема кавалерійська бригада Г.І. Котовського звільнила село від петлюрівських банд.

21 листопада 1920 року в селі Ружичанка відбувся схід селян (загальні збори села). Організувати і провести ці збори допомогли представники політвідділу 45-ї стрілецької дивізії тов. Миронов та Мішін. Порядок денний зборів був слідуючий:

1.  Вибори сільревкому.

2.   Вибори комнезаможа.

3.   Вибори комісії по збору держрозверстки.

4.   Про знищення самогонки.

До складу сільревкому обрали 5 чоловік на чолі з Гнипелем Олексієм, до складу комнезаможа 5 чоловік під головуванням Гуцалюка Евдокима, та до складу комісії по збору продовльства 6 чоловік - голова Гула Сидір. (Протокол №102 від 21 листопада 1920 року).

Першим головою сільської Ради було обрано Ребедюка Семена.

2 листопада 1920 року такі ж збори відбулися в селі Карпівці.

3   1921   року в селах  Ружичанка та  Карпівці  почали  працювати
початкові школи.

1923 рік у Ружичанці виникло перше колективне господарство -Товариство спільного обробітку землі (ТСОЗ), яке носило назву "Бджільник".

До нього ввійшло 8 селянських сімей : Гнідий Григорій, Хижун Петро, .Голуб Митрофан, Дунець Микита, Макаров Петро, Гуцалкж Петро їхні дружини і діти.

У 1924 році до ТСОЗу прибув перший трактор "Путіловець".

У 1921 році в селі Ружичанка створена партійна група, до складу якої ввійшли Гнідий Григорій, Хижун Петро та Голуб Микола. 27 жовтня 1926 року до партгрупи приєдналися прийняті в ряди ВКП /б/ жителі сіл Карпівці і Шумівці і створено партійну організацію. Григорія Карповича Гнідого було обрано секретарем партійної організації.

1925 рік - в селі Ружичанка створено комсомольську та піонерську організації. Першим секретарем був Гнідий Клим.

1928 - створено групу жовтенят при піонерській організації.

Під впливом масової колективізації у 1929 році в селах створені колгоспи ім.Сталіна село Ружичанка та їм. XII річчя Жовтня село Карпівці. До лютого 1931 року в селах було колективізовано 92% селянських господарств.

У 1932 році в колгоспі їм. Сталіна була організована комсомольсько-молодіжна бригада, членами якої стали дівчата-трактористки Ганна Макарова, Єлізавета Гула, Настя Шевчук, Марія Макарова.

У цьому ж році ланки, очолювані Фросиною Гнипель та Моютрею Кирилюк підтримала почин п'ятисотинець. Вони зобов'язалися виростити по 500 ц з гектара цукрових буряків.

У 1933 році рільник Василь Павлович Мудрецький став делегатом І

Всесоюзного з'їзду колгоспників-ударників в Москві.

У 1930 році початкову школу перетворено в неповну середню /семирічну/ політехнічну школу.

1935 рік створено дитячий садок в селі Ружичанка.

1940 рік - школа перетворена в середню. У ній працюовало 13 вчителів і навчалося 317 учнів. Директором школи був Лисий Сергій Микитович.

організацій та Заходів облдержадміністрації по а хліб", "боротьба за соціалізм", колгоспи організовували обіди для своїх колгоспників. Ці дії запобігли масовому вимиранню людей. У цей період жоден житель сіл Карпівці і Ружичанка не помер від голоду.

Проте масові репресії 1937-1939 рр. зачепили жителів наших сіл. По сфабрикованим звинуваченням було репресовано 29 громадян сіл Ружичанка та Карпівці. Більшість із них були обвинувачені по ст.52-2 і II КК УРСР в тому, що ніби - то "являлися учасниками антирадянської української повстанської організації" і розстріляні (матеріали управління КДБ УРСР по Хмельницькій області № 44 - у - 96). Постановою Президії Хмельницького обласного суду від 24 березня 1959 року рішення про розстріл було відмінено і їх реабілітовано посмертно.

В липні - серпні 1939 року житель села Ружичанка Ребедюк Філімон Савович приймав участь у боях на річці Халкін-Гол проти японських самураїв.

1940 рік - наші односельчани учасники радянсько-фінської війни. Жителі сіл Ружичанка та Карпівці Дунець Володимир Іванович, Люлькун Яким Панасович, Лінков Петро Іванович пройшли всю війну і повернулися в рідні села.

А Антохов Микола Юхимович, Даниленко Максим Олексійович, Дармограй Клим Йосипович, Макаров Іван Сільвестрович та Столяр Григорій Маркевич загинули у фінських снігах.

На 1 січня 1941 року в колгоспах їм. Сталіна та XII річчя Жовтня
були добре обладнані             конюшні, корівники, свинарник, вівчарннк,

птахоферма , кузня, стельмашня, складські приміщення для зерна, олійня, крупорушка, млин, цегельня, автогараж. В колгоспі було З автомашини вантажних, необхідний ремонент і с/г машини. В селі був

сільбуд. бібліотека, радіовузол, лікарня, роддом, ветеринарний пункт, школа, дитячий садок добре працював на громадських засадах сільський духовий оркестр.

22 червня 1941 року - повідомлення по радіо про віроломний напад фашистської Німеччини на СРСР.

8 липня 1941 року - фашисти окупували села Ружичанку та Карпівці, почалися чорні дні так званого німецько-фашистського "Нового порядку". Були ліквідовані колгоспи, а на їх базах створені "загальні двори", головним завданням яких було постачання хліба та інших с/г продуктів для фашистської армії. Селом управляла сільська управа на чолі з старостою.

Ніякої торгівлі і постачання для населення. За роботу в загальному дворі ніякої плати. Селяни повинні були сплачувати різні податки та поставки, виконувати різні роботи на фашистів. За найменшу провину - страшна кара і смерть. Так, за період окупації фашисти розстріляли 27 жителі Ружича%

Сайт создан с Mozello - самым удобным онлайн конструктором сайтов.

 .